Образ Мадонни у творчості Леонардо да Вінчі

Про те, наскільки приваблювала Леонардо тема прекрасної молодої матері з дитиною, свідчать його численні малюнки. Він зображав жінок з особами, то серйозними, то всміхненими, в позах, що виражають ніжність, з поглядом, повним трепетного відчуття і тихої миротвореності, а чарівних немовлят – зайнятих грою і іншими дитячими забавами. У майстра важко знайти абсолютно співпадаючі один з одним інтерпретації жіночої або дитячої фігури, що було звичайним для кватрочентстських художників, що слідували незмінному зразку в трактуванні образу Марії (у відношенні мати – син). Вони прагнули до можливо повнішої передачі того, що відображає аспект незворушності Мадонни, не виводячи її з ролі за рамки поклоніння немовляті.

Леонардо, навпаки, обирає чисто людські ситуації; детально аналізуючи супутні їм психологічні і фізіологічні мотиви, він відшукує високі виразні можливості в сюжеті Мадонна з немовлям.

Відмінний від традиційного принцип емоційного зв'язку між фігурами має місце вже в так званій Мадонні Бенуа, що зберігається в Ермітажі в Санкт-Петербурзі. Марія, юна, майже дівчинка, грається з сином, показуючи йому квітку. Вона представлена в русі і всміхненою, дитина ж, що старанно вивчає принесений його матір'ю предмет, здається серйозною зосередженим. Передаючи в живописі різні відтінки відчуттів, майстер утілює свою програму вивчення людської фігури — її фізичної будови і поведінки.

Що стосується жіночих образів, інтерес Леонардодо них носить більш широкий характер. Він створює також самостійні жіночі портрети (вершина – знаменита Джоконда). Портрет з Національної галереї мистецтва у Вашингтоні, що ідентифікується з Джіневрой Бенчі, може розглядатися як прототип даного жанру і в стилістичному відношенні ще пов'язаний з Флорентійським живописом кінця XV століття.

Літературна спадщина

Леонардо да Вінчі занотовував усі свої спостереження до записної книжки. Так виник унікальний щоденник, аналогів якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення, ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи та ін. Усе це пересипано різноманітними, філософськими, роздумами, алегоріями, анекдотами, байками.
Ці 120 книжок містять матеріал для енциклопедій. Але автор не мав на думці публікувати свої думки і навіть вдавався до тайнопису. Повне прочитання його записів не виконано дотепер. Визнаючи єдиним критерієм істини досвід, Леонардо да Вінчі заперечує книжкову вченість.. Він вважає, що завданням науки (а також, і мистецтва) є пізнання речей, відкриваючи за 100 років до Галілея і Бекона епоху нової науки, стаючи одним із попередників, матеріалістів XVI-XVІI ст.

Леонардо да Вінчі як філософ

Епоха Відродження (фр.- Ренесанс) – період переходу від Середньовіччя до XIV-XVII ст.- охоплює приблизно три сторіччя. Зростання промисловості, торгівлі, мореплавства, військової справи, тобто розвиток матеріального виробництва, зумовило розвиток техніки, природознавства, математики, механіки. Все це вимагало вивільнення Розуму від схоластики і повороту від суто логічної проблематики до природничонаукового пізнання світу і людини. Виразники такої тенденції - найвідоміші мислителі епохи Відродження, загальним пафосом якої стала ідея гуманізму. Нова епоха стала відродженням античної культури, античного способу життя, способу мислення і почувань.

Досягнення у мистецтві

Нашим сучасникам Леонардо, в першу чергу, відомий як художник. Проте сам він у різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу й працював доволі повільно. Цим пояснюється той факт, що художня спадщина Леонардо кількісно невелика. До того ж багато з його праць значною мірою ушкоджені або втрачені назавжди.
Однак внесок, який зробив Леонардо у світову художню культуру, є винятково важливим навіть на тлі когорти геніїв Італійського Відродження. Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. До Леонардо художники Ренесансу рішуче відмовлялись від багатьох умовностей середньовічного мистецтва, зробили крок у бік реалізму, й багато чого вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи в композиційних рішеннях.
Проте мальовничості, роботи з фарбою, художники були ще досить умовними і скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення нагадувало розфарбований малюнок. Найбільш умовним був пейзаж, але він відігравав другорядну роль. Леонардо дав життя новій техніці живопису. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі й виникнення сфурмато – серпанку між глядачем і зображеним предметом, що пом’якшує колірні контрасти і лінії. Таким чином, реалізм у живописі перейшов на новий щабель.

Наука та інженерна справа

Єдиний винахід, що здобув визнання ще за життя майстра, – це колесцовий замок для пістолета (який заводиться за допомогою ключа). Спочатку колесцовий пістолет не був популярним, але дуже скоро набув поширення серед дворян, особливо в кавалерії, і був у використанні тривалий час.
Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він казав: «Хто знає все, той може все. Тільки б довідатися – і крила будуть!».

Багатогранність творчої особистості

Дати оцінку Леонардо як ученому не можливо, так як більшість його рукописів було загублено. Ті, що залишилися ж знаходяться в такому безладі, що наврят чи хто-небудь зможе прослідкувати в них еволюцію його ідей.
Проте деякі висновки можна зробити. Леонардо — титан науки. Багато його винаходів людство відкриє для себе на багато пізніше. Серед малюнків знайдені зображення завихорень води. Його око могло уловлювати те, що стало видно після винаходу сповільненої кінозйомки і фотоапарата. У записі да Вінчі мовиться про «злиття всіх сенсів» в перетині діагоналі і вертикальної лінії – він вірив, що всі відчуття сходяться в цьому місці. Черевики для ходіння по воді, очевидно, не вишли за рамки ескіза, але не викликає сумнівів той факт, що вони, після деяких змін могли б використовуватися. Необхідним винаходом став рятівний круг. Простий перелік його позахудожніх інтересів здається неймовірним: анатомія, ботаніка, картографія, геологія, математика аеронавтика, оптика, акустика, цивільне будівництво, конструювання зброї, планування міст... Так чому ж він не висувався в число найбільших геніїв науки всіх часів? Відповідь така: не дивлячись на активність його творчої натури, він був ученим виключно за покликанням. Всі його записи і малюнки залишалися в секреті, він ні кому не дозволяв в них заглядати, вивчати або застосовувати на практиці. І в цьому основна причина його неуспіху як ученого: адже досягнення наукового розуму оцінюються практичним результатом, а схильний відлюдництву Леонардо вступав тільки у ті відносини з світом, які вважав необхідними, і найчастіше вважав за краще залишатися наодинці.

Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі

Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.
Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба досягається завдяки товщі освітлених часток повітря, що розташоване між Землею та чорнотою угорі».
Леонардо був амбідекстором – однаковою мірою добре володів правою та лівою рукою. Вважається навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Проте більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.
Він був вегетаріанцем. Йому належать слова: «Якщо людина прагне доволі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м’яса».
Усі записи в щоденниках Леонардо зроблені у дзеркальному відбитку. Багато хто вважає, що в такий спосіб він хотів приховати свої дослідження. Можливо й так. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (існують відомості, що йому було простіше писати саме таким чином); існує навіть поняття «почерк Леонардо».
Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія і мистецтво сервірування. У Мілані він протягом тринадцяти років був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» – тонко нарізане м’ясо, тушковане з овочами, що покладені зверху, – була дуже популярною на придворних бенкетах.

Життя універсальної людини

Надзвичайно гарний чоловік атлетичної будови, учасник всіх змагань і турнірів, прекрасний плавець, фехтувальник, вершник, чудовий розповідач, ерудит-оратор, кавалер і танцюрист, співак, поет, музикант, конструктор, геніальний живописець, скульптор, архітектор, математик, фізик, механік, інженер, астроном, геолог, ботанік, анатом-фізіолог, патологоанатом, військовий інженер, мислитель-матеріаліст – увесь цей спектр сконцентрувався в одній людині. Це – Леонардо да Вінчі – яскравий представник типу «універсальної людини» – ідеалу італійського Ренесансу. Він являв собою особистість, яка найяскравіше окреслила діапазон творчих пошуків епохи. Його вважають засновником мистецтва Високого Відродження.

Цитати Леонардо да Вінчі

Поганий той учень, який не перевершує учителя.
Я віддаю перевагу смерті перед втомою. Я ніколи не втомлююсь служити іншим.
Існує три типи людей: ті, хто бачить; ті, хто бачить, коли їм показують; і ті, хто не бачить.
Де помирає надія, там виникає порожнеча.
Залізо ржавіє, не знаходячи собі застосування, вода, яка стоїть — гниє, або на холоді замерзає, а розум людини, не знаходячи собі застосування — чахне.

20 цікавих фактів про Леонардо да Вінчі

1. Леонардо народився в родині багатого нотаріуса і землевласника П’єро да Вінчі, його матір’ю була проста селянка Катерина. Він одержав непогану домашню освіту, однак йому не вистачало систематичних занять грецькою і латиною.
2. Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.
3. Є підстави вважати, що Леонардо був гомосексуалістом. Коли художник вчився в майстерні Вероккіо, його звинуватили в домаганні до хлопчика, що позував йому в його роботах. Суд виправдав його

Леонардо да Вінчі як науковець

Коли Леонардо вживав слова “мистецтво”, “наука”, “математика”, то зміст їх трохи відрізнявся від сучасного. Улюблена математика — “єдина наука, що містить у собі власний доказ”, — складалася для нього насамперед з геометрії і законів пропорції. Його приваблювало лише те, що можна побачити; абстракції, що асоціюються із сучасною вищою математикою, не являли для нього жодного інтересу. Відповідно до визначення Леонардо, мистецтво (і особливо живопис) — це наука, більш того, навіть “королева наук”, тому що вона не тільки дає знання, але і “передає його всім поколінням в усьому світі”.

Творчість Леонардо да Вінчі

Як художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох — раннього і високого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо ставить собі метою дати об’єктивне відображення дійсності. Але цю дійсність він сприймає вже по-іншому. Він шукає узагальнених форм, типових рішень, ясної художньої мови. Його вже не задовольняє аналітичний реалізм XV століття, у якому інтерес до деталей нерідко затемнював головне. Його цікавлять нові задачі — удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи. Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом і в мистецтві. Але його реалізм знаменує більш високий ступінь розвитку.
Малюнки Леонардо 70-х років свідчать про пильне й уважне вивчення молодим художником натури. Він замальовує обличчя, що сподобалися йому, пейзажі, рослини, фігури тварин, він без утоми робить найдокладніші етюди драпірувань, домагаючись максимальної рельєфності в передачі складок, він виконує вражаючі вже на цьому ранньому етапі своєю зрілістю композиційні начерки для картин. Природа у всіх своїх різноманітних проявах уладно приваблює його до себе. Він схиляється перед її дивною красою і досконалістю, перед нескінченною розмаїтістю її форм.

Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci)

Леонардо да Вінчі — історичний живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер епохи Відродження. Народився 15 квітня 1452 р. біля Флоренції, у сім’ї багатого нотаріуса. Леонардо да Вінчі створив гармонічний образ людини, який відповідав гуманістичним ідеалам, тим самим, від підсумував досвід кватроченто (період Раннього Відродження в Італії) і заклав основи мистецтва Високого Відродження. Склався як майстер, навчаючись у Андре дель Верроккьо (1467-72). Методи роботи у флорентійській майстерні кватроченто, де художня практика була з’єднана з технічними експериментами, а також зближення з астрономом П.Тосканеллі сприяли зародженню наукових інтересів юного Леонарда да Вінчі.